Прес-центр

21.12.2017

14-16 грудня волонтери Енергоатома привітали українських воїнів на передовій з Днем святого Миколая та Новим роком

14-16 грудня волонтери Енергоатома привітали українських воїнів на передовій з Днем святого Миколая та Новим роком

За легендою, допомагаючи нужденним, святий Миколай робив це таємно - він підкрадався вночі до бідних осель та закидав свої дари у вікна. Вітаючи наших захисників напередодні новорічних свят, волонтери Енергоатома вирішили відмовитись від цієї древньої традиції, бо по-перше наші воїни вже давно не «бідні, голі, боси», а по-друге, навіть оленям Санти не спаде на думку підкрадатись вночі до військових у зоні АТО. Тому подарунки передавались вдень та з обов’язковим згадуванням тих, хто взяв на себе роль «помічника» святого Миколая.

Вже вкотре вихователі та кухари київського дитячого садка №72 передали військовим свої фірмові вареники з м'ясом та капустою. Кухарська сотня столиці традиційно підготувала вантаж сухих борщів, супів та каш. Дівчата з волонтерської групи «Лента за лентою» власноруч сплели та передали дві маскувальні сітки, ще дві маскувальні сітки, білі зимові балаклави для розвідників та пакунки зі смаколиками передали дівчата з Маскувальної сітки Виноградаря (Гонгадзе). Волонтери Виноградаря також придбали та передали на передову 50 пар валянок, які стануть гарним доповненням до зимової форми. Допомога співробітників Енергоатома та інших небайдужих українців дозволила придбати два нових електрогенератори, які так необхідні на передовій та цілий кілометр дроту до них. «Ось нарешті в наших на «нулі» буде світло», - із вдячністю казали бійці. Дівчата Енергоатома власноруч виготовили «тактичні» новорічні «Ялинки – хлопців веселинки», якими завдяки їхньому невеликому розміру можна прикрасити навіть бліндаж.

Серед військових частин, до яких завітали волонтери Енергоатома, були: 128-ма окрема гірсько-піхотна Закарпатська бригада, 45-та окрема десантно-штурмова бригада, 5-й батальйон Української добровольчої армії.  

У цій поїздці волонтерський бус розповсюджував такі пахощі, що їм позаздрила б будь-яка кондитерська, майже половину міста у ньому займали духмяні пироги. Усі військові, яких волонтери зустріли дорогою, отримали свій смачний «миколайчик». 

Були жарти та сміх, дружні обійми та образи за відмову від кави й обіду, які скрізь пропонували волонтерам. Постійно лунало: «Передайте велику подяку усім, хто нас не забуває».

Але як завжди були і зовсім невеселі розмови. Війна триває, гинуть наші захисники, і ніхто не сподівається, що це скінчиться скоро. У голові застрягла фраза зовсім юного бійця (років 20 не більше): «пару днів тому так гади влупили, що аж інтернет пропав». І стільки в цьому «пропалому інтернеті» суто підліткової емоційності, що немає жодних сумнівів – хлопцю не дали або у Фейсбуці з кимось договорити, або в улюблену гру дограти. Поки його однолітки у Києві шукають в інтернеті новий сноуборд зі знижкою, або вже летять на ньому з гори у Буковелі, він курить під холодним дощем та чекає коли знов запрацює той клятий 3G. Бо поки ти не на передовій та є вільна година можна хоч так відволіктись від сірих військових буднів.

Сьогодні цей хлопець на фронті, він доброволець Української добровольчої армії, а коли ця війна починалась він був ще зовсім дитиною - років 15-16, дивився новини про Іловайськ та чекав щоб самому піти на війну. І якщо ми вирішимо для себе, що ця війна закінчиться без нас, вона триватиме десятиріччя і дочекається тих, хто сьогодні ще й до школи не пішов. Хочемо покласти цьому край, то не лишаймо без допомоги та підтримки наших бійців. Їм дуже важко без емоцій дивитись на те, що відбувається у центрі столиці. Безвідносно до того, хто якому політику симпатизує, а до кого має питання, громадянським обов`язком кожного стає протистояння тому хаосу, який насувається на нашу країну. Історія неодноразово доводила, що єднання країни у підтримці власного війська є найкращою відповіддю на будь-яку політичну нестабільність в умовах війни. Так маленька Фінляндія встояла перед  величезним СРСР у 1939 році.

Варто також розуміти, що процеси, які відбуваються у свідомості мешканців неконтрольованих Україною територій Донецької та Луганської областей, рухаються у правильному напрямку. Коли у п’ятницю проїздиш біля українського КПП, через який транспорт прямує на «той бік», можна побачити величезні черги з легкових авто та автобусів, у понеділок зранку вся ця маса суне у зворотному напрямку. Пояснення дуже просте: працювати та заробляти гроші краще на українській території, а на вихідні треба з’їздити до окупованої зони та подивитись, що там з квартирою чи будинком, відвідати літніх родичів. Відтак «руський мір» вже ніхто не чекає, а чекають, коли вже нарешті зникне цей «другий» кордон, як називають лінію розмежування місцеві. Але саме тоді, коли найпотужніша зброя гібридної війни - російська пропаганда починає давати одну осічку за іншою, так важливо зберегти громадянську єдність всередині України, а ніщо так добре не єднає українців, як бажання допомогти тим кому зараз найважче.

Готуємось до наступного виїзду!
Слава Україні!
    






Нефінансовий звіт НАЕК «Енергоатом» за 2017 рік

Повідом про корупцію