Прес-центр

23.03.2016

17-20 березня відбулась чергова поїздка волонтерів Енергоатома до зони АТО

Волонтери Енергоатома, та всі хто долучився до підготовки чергової поїздки, продовжують допомагати нашим військовим на фронті. За два дні у зоні АТО мікроавтобус волонтерів подолав більше 650 кілометрів – маршрут пройшов через вже знайомі місця: Попасну, Трьохізбенку, Костянтинівку, Водяне, Піски та Красноармійськ. Серед нових точок було Черкаське Дніпропетровської області, куди із зони АТО вивели після ротації бійців 93-ї Окремої механізованої бригади.

Вже давно відпрацьований маршрут до зони АТО пролягає через місто Ізюм Харківської області. Вранці тут відбулась зустріч з ізюмськими волонтерами, які довантажили енергоатомовський бус смачними привітаннями для українських вояків. Навесні 2014 року дехто в Ізюмі чекав приходу «руського миру», адже до Слов’янська звідси лише 52 кілометри, зараз тут збирають допомогу для АТО. І нехай самі ізюмські волонтери кажуть, що «вати» у місті ще вистачає, варто було лише проїхати через Ізюм на День Незалежності у 2015 році, щоб зрозуміти – це українське місто, адже кількість молоді, за власної ініціативи одягненої у жовто-блакитній кольоровій гаммі, дійсно вражала.

Перша зупинка  - у танкістів з 17-ї танкової бригади, які базуються біля Попасної, тут залишаються пироги з м’ясом від викладачів київського дитячого садочку №72, «смаколики для соколиків»  та ще багато поживних продуктів та корисних речей. Боєць з позивним «Змій» отримав на свій день народження ексклюзивний подарунок у вигляді термобілизни розміру ХХХХL від волонтерської групи «Маскувальні сітки на Гонгадзе».

Маскувальні сітки від цієї ж групи було доставлено бійцям 92-ї ОМБР у Трьохізбенці, крім того вони отримали набір інструментів та запчастин для автомеханіків, запасні частини для бензопил. Несподівано серед військових з’являється маленькій Сашко, який із мамою приїхав у гості до батька-офіцера. Бачити чотирирічну дитину на війні, м’яко кажучи, дивно, але з іншого боку місцеві діти, навіть неподалік від передової, нікуди не поділись (когось батьки, звісно, вивезли до більш безпечних місць, але дуже багатьом їхати просто немає куди). Наприкінці другого року війни починає змінюватись саме ставлення до неї, потроху вона стає частиною повсякденного життя, в якому, окрім суто військових клопотів, знаходиться місце і для дітей.

Наступний пункт – Костянтинівка, сюди волонтерський бус заїжджає вже у кільканадцятий раз, тут знаходиться база 90-го окремого аеромобільного батальйону. Ще минулого літа пішли на «дембель» бійці, до яких їздили майже рік. Десантникам були доставлені адресні передачі та спорядження для розвідників. Молоді хлопці з 90-го бату, отримуючи коробки від волонтерів, із подивом запитують: «А що, людям ще не байдуже, що тут відбувається?». Зрозуміло, що порівняно із минулими роками волонтерів тут майже не бачать. Хоча наступного дня, по дорозі на славнозвісні Піски, волонтери Енергоатома зустріли колег з Дніпропетровська.

Другий день перебування в АТО розпочався з відвідин селища Водяне, де стоїть 128-а окрема гвардійська гірсько-піхотна бригада. Хлопцям залишили передостанні коробки зі смаколиками від Кухарської сотні столиці та пиріжками від викладачів дитячого садка, маскувальні сітки, малюнки від учнів київської середньої школи №3. Цікаво, що у випадку 128-ї бригади волонтери Енергоатома працюють у кооперації з волонтерською групою, яка підтримує саме цю частину. Від волонтерів 128-ї їхнім підшефним було доставлено шини та запчастини для автомобілів, оптичні прилади, планшети та павербанки. 

Одержали смачну передачу і бійці Реактивно-артилерійського дивізіону 128-ї бригади. У свою чергу волонтери отримали від артилеристів «живий вантаж» - гарну чорну кішечку Сніжинку. Хазяїн кішки з 93-ї бригади, яку вже вивезли перед його демобілізацією до Дніпропетровської області, попросив відвезти її до своєї родини у Київ. «Рядова Сніжинка першою "дембельнулась" з четвертої хвилі мобілізації», - жартують бійці, передаючи кицю до рук волонтерів.

Остаточно  вивантажилися вже у Черкаському Дніпропетровської області. Варто зазначити, що тут знаходяться частини, які вже виведено із зони АТО, тобто хлопці чекають демобілізації у квітні і можуть вважати себе вільними від зайвих навантажень. Тим не менш, серед десятків наметів, встановлених на території полігону, все дуже охайно, ніде не видно бійців, які здавався б хоч трохи «під шафе».  Це все дуже контрастує зі стереотипами, які нам так часто намагаються нав’язати.

Війна виснажує. Навіть ті, хто знаходиться за сотні кілометрів від лінії розмежування, втомились від відчуття небезпеки, яке не полишає українців вже майже два роки. Знервованість та розпач створює дуже благодатний грунт для насадження «зрадофільських» настроїв, скільки разів кожен з нас чув безапеляційні заяви стосовно військових в АТО: «та вони там усі бухають». Але дивна річ, коли волонтерський бус Енергоатома перетинає кордон Донецької області усі «аватари» кудись зникають. Ані на блокпостах, ані у місцях дислокації на передовій, нам жодного разу не зустрівся п’яний військовий, виключно тверезі, які жаліються, на те що треба боротись із п’янкою. Парадокс. А  факт у тому, що абсолютна більшість наших вояків в АТО зосереджені на виконанні своїх бойових завдань. Так, вони можуть критикувати керівництво за незрозумілі накази, обурюватись на політичний хаос у Києві, лаятись на страшенну багнюку на дорогах та холод у палатках. Але все це жодним чином не заважає їм виконувати свій обов’язок – захищати країну. Ми маємо брати приклад з наших військових і не зупинятись, допомагаючи їм, навіть якщо іноді руки насправді опускаються.

Окрема подяка дівчатам Енергоатома, волонтерам з групи «Маскувальна сітка на Гонґадзе», «Волонтерам Виноградаря», Кухарській Сотні Столиці та Сором'язливій родині патріотів.

Готуємось до наступного виїзду!






Нефінансовий звіт НАЕК «Енергоатом» за 2017 рік

Повідом про корупцію